Категорії

Інформує Державна регуляторна служба України

Позиція ДРС стосовно проектів рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлюється порядок відчуження майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

 

Відповідно до статті 29 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об’єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

 

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено основні принципи користування майном, яке належить територіальній громаді, які полягають в наступному.

 

Відповідно до статті 1 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

 

Згідно зі статтею 60 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

 

Крім того, при визначенні матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування Розділом ІІІ Закону № 280/97-ВР встановлено, що доходи від відчуження об’єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

 

При цьому, майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об’єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

 

Отже, основними принципами володіння та користування майном територіальними громадами законодавець визначив доцільність, економність, ефективність, а також непослаблення в результаті майнових операцій економічних основ місцевого самоврядування.

 

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад Закон № 280/97-ВР відносить, зокрема,прийняття, виключно на пленарних засіданнях таких рад, рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

 

В свою чергу, згідно із частиною шостою статі 60 Закону № 280/97-ВР, доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

 

Згідно із статтею 43 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районних та обласних рад, за дорученням відповідних рад, вирішуються питання, зокрема щодо продажу, передачі в оренду, концесію або під заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, питань.

 

Частиною десятою прикінцевих та перехідних положень Закону № 280/97-ВР встановлено, що відчуження майна, переданого до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах,здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

 

Таким чином, відчуження об’єктів комунальної власності здійснюється за рішенням власника або уповноваженого ним органу відповідно до підготовлених виконавчими органами сільських, селищних, міських рад пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, а на підставі таких пропозицій, виключно на пленарних засіданнях таких рад, приймаються рішення щодо відчуження відповідно до закону зазначеного майна.

 

Таким чином,відчуження майна комунальної власності здійснюється власниками або уповноваженими ними органами відповідно до закону, в інтересах територіальної громади з урахуванням його економічної доцільності та ефективності, що вирішується на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад з урахуванням пропозицій щодо порядку та умов відчуження такого майна, підготовлених виконавчими органами відповідних рад.

 

Підсумовуючи наведене,питання відчуження майна територіальної громади вирішуються органами місцевого самоврядування в кожному окремому випадку (на конкретно визначений об’єкт комунальної власності) відповідно до закону.

http://www.drs.gov.ua/regulatory_policy/pozytsiya-drs-stosovno-proektiv-rishen-organiv-mistsevogo-samovryaduvannya-yakymy-vstanovlyuyetsya-poryadok-vidchuzhennya-majna-spilnoyi-vlasnosti-terytorialnyh-gromad-sil-selyshh-mist/

 

 

 

Повідомлення для органів місцевого самоврядування щодо рішень про встановлення місцевих податків і зборів

 

Державна регуляторна служба України звертає увагу, що у 2019 році рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів потребують реалізації процедур встановлених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (окрім туристичного збору, до прийняття якого не застосовуються вимоги регуляторного законодавства на підставі Закону України від 23.11.2018 № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»).

 

Процедура прийняття проектів регуляторних актів встановлена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) та, зокрема, передбачає:

 

- проект регуляторного акта повинен бути внесений до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів відповідного органу, який затверджується не пізніше 15 грудня поточного, або не пізніше 10 робочих днів з дня початку підготовки цього проекту, або ж з дня внесення проекту на розгляд цього органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту;

 

- підготовку аналізу регуляторного впливу до проекту регуляторного акта (обов’язкові вимоги до його підготовки, встановлені статтею 8 Закону та постановою Кабінету Міністрів Україні від 03.2004 № 308 «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1151;

 

- у друкованих засобах масової інформації та/або на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет розміщення:

розгляд ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями;

подання до комісії з питань реалізації державної регуляторної політики або до постійної комісії відповідної ради, на яку покладено ці повноваження, проекту регуляторного акта разом з аналізом його регуляторного впливу для вивчення та надання висновків про відповідність цього проекту вимогам статей 4 та 8 Закону;

 

- подання до Державної регуляторної служби України проекту регуляторного акта разом з аналізом його регуляторного впливу та експертним висновком відповідальної постійної комісії стосовно регуляторного впливу цього проекту (стаття 34 Закону) для отримання пропозицій щодо удосконалення проекту регуляторного акта відповідно до принципів державної регуляторної політики.

 

Порядок підготовки пропозицій щодо удосконалення проектів регуляторних актів, які розробляються органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 634 (далі – Порядок № 634).

 

Порядком № 634 встановлено необхідність подання, разом з проектом регуляторного акта, експертного висновку відповідальної постійної комісії та аналізу регуляторного впливу.

 

У разі подання документів у неповному обсязі та/або оформлення їх з порушенням вимог Закону, Державна регуляторна служба відмовляє у підготовці пропозицій, про що повідомляє не пізніше наступного робочого дня з дня одержання цих документів.

 

Звертаємо увагу, що відповідно до вимог статті 8 Закону, аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а у разі якщо розробником проекту є регуляторний орган (інший орган, установа чи організація) – керівником цього органу (установи, організації).

 

Строк підготовки Державною регуляторною службою України пропозицій щодо удосконалення проектів регуляторних актів встановлено Порядком № 634, який визначає його у межах 20 робочих дні з дня одержання відповідних документів.

 

На підставі зазначеного вище та враховуючи обмежені статтею 12 Податкового кодексу України терміни* на прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів, пропонуємо органам місцевого самоврядування розробляти та подавати відповідні проекти регуляторних актів з розрахунком у часі на дотримання усіх процедур регуляторного законодавства, зокрема, й на отримання пропозицій від Державної регуляторної служби України.

 

 

*Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Посилання: http://www.drs.gov.ua/regulatory_policy/povidomlennya-dlya-organiv-mistsevogo-samovryaduvannya-shhodo-rishen-pro-vstanovlennya-mistsevyh-podatkiv-zboriv/

 

 

 

Роз’яснення щодо застосування органами місцевого самоврядування вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” при прийнятті рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель

До Державної регуляторної служби України на розгляд надходять чисельні звернення органів місцевого самоврядування щодо дотримання вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1160) під час прийняття органами місцевого самоврядування рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до положень Земельного кодексу України оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, та у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 201 Земельного кодексу, стаття 13, частина 1 стаття 15 Закону України «Про оцінку земель»).

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 201 Земельного кодексу).

Згідно із положеннями статей 15 та 18 Закону України від 11.11.2003 № 1378 «Про оцінку земель» (далі – Закон № 1378) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Положеннями статті 15 Закону № 1378 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Окремо звертаємо увагу, що згідно із положеннями пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України від 06.10.1998 № 161 «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

При цьому, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до положень статті 18 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, та проводиться не рідше один раз для земельних ділянок:

розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення ‑ на 5 – 7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення ‑ на 5 – 7 років;

несільськогосподарського призначення – не рідше ніж один раз на 7 – 10 років.

За результатами, нормативної грошової оцінки земельних ділянок на підставі положень статті 20 Закону № 1378 складається технічна документація із землеустрою, відповідно до вимог Закону України від 22.05.2003 № 858 «Про землеустрій» (далі – Закон № 858).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (стаття 26 Закону № 858).

Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України «Про землеустрій» мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою (стаття 7 Закону № 1378).

Статтею 26 Закону № 858 встановлено, що розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Згідно зі статтею 28 цього ж Закону розробники документації із землеустрою за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією, несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями (стаття 20 Закону № 1378).

Звертаємо увагу, що відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок підлягає обов’язковій державній експертизі, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об’єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об’єктів експертизи.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що подається платником податку до контролюючому органу за місцезнаходженням та місцем розташування земельної ділянки разом із декларацією такого платника податку, з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок (стаття 20 Закону № 1378, статті 288 та 295 Податкового кодексу України).

Отже, входячи з положень Земельного та Податкового кодексів України, Законів України «Про оцінку земель», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про землеустрій» органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту не є регуляторними актами в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» за умови, якщо рішення про їх затвердження не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства.

 

Завантажити

 

 http://www.drs.gov.ua/regulatory_policy/roz-yasnennya-shhodo-zastosuvannya-organamy-mistsevogo-samovryaduvannya-vymog-zakonu-ukrayiny-pro-zasady-derzhavnoyi-regulyatornoyi-polityky-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-pry-pryjnyatti-rishen-pro/