Категорії

Золотоніщина провела в останню путь Василя Лисенка

22вересня 2018 року громада району провела в останню путь Василя Григоровича Лисенка – патріота, вмілого керівника, надійного товариша, люблячого чоловіка і батька, благодійника і мецената.

Народився Василь Григорович 13 жовтня 1964 року в селі Зорівка у сім’ї простих колгоспників. Після закінчення місцевої десятирічки продовжив навчання у Києві. Спочатку – в профтехучилищі, а потім в Українській сільськогосподарській  академії.Знаючи не з чуток про важку працю хлібороба після тривалого навчання і роботи в столиці він все-таки вирішив повернувся до рідної Зорівки.

Трудову діяльність у місцевому колгоспі «Комуніст» розпочав у 1990 році на посаді інженера-енергетика, а вже через рік, у неповні 27 років односельці довірили йому посаду керівника господарства.

Незважаючи на досить юний вік у складні 90-ті він зміг те, що не вдалося зробити багатьом його колегам. Насамперед, він зумів зберегти дух колективізму і почуття відповідальності за свою роботу у працівників господарства. Він не був ідеальним керівником, як і всім людям йому було властиво помилятися, проте завжди мав мужність визнавати і виправляти ці помилки. Працелюб за натурою, Василь Григорович ніколи не пасував перед труднощами, згуртовував колектив і націлював його на поступ. Спільно зберегли від розбазарення і розкрадання надбане батьками, гуртом його розвивали і примножували.

Під керівництвом Василя Григоровича господарство не стало легкою здобиччю для т.зв. «інвесторів», а зберегло самостійність, ставши одним із найпотужніших сільгосппідприємств Золотоніщини. У 1998 році колишній колгосп був реорганізований у колективне сільськогосподарське підприємство, а у 2002 отримав статус сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива».

За значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм у серпні 2015 році Василю Григоровичу Лисенку присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Він був нагороджений грамотою та дипломом Міністерства аграрної політики України, Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною».

Проте, найбільшої слави Василю Григоровичу принесла не його господарська діяльність, а увага до соціальних питань. Товариство зберегло багатопрофільність, тим самим забезпечивши роботою близько 200 селян. Середня заробітна плата працівників – одна з найвищих в області.  Він з розумінням ставився до запитів односельців і значний відсоток доходів товариства витрачав на підтримку літніх людей, дітей і молоді, на об’єкти соціально-культурної сфери, інфраструктуру свого села, на Армію і благодійництво. За неповними підрахунками протягом останнього часу СТОВ «Нива» перераховував до 2 млн. грн. щороку на різного роду соціальні проекти. Своєрідний «соціалізм по-зорівськи» відіграв важливу роль у прийнятті рішення сільськими громадами Мехедівки, Вершини-Згарської, Богданівки та Квітневого про об’єднання із Зорівкою та Чернещиною у одну громаду.

Василь Григорович любив Україну. Його патріотизм не був багатослівним і показним. Як рідко для кого із сучасних заможних людей він є відповіддю на давній заклик Є.Чикаленка до підприємців «бути патріотами до глибини власної кишені».  Декомунізація у Зорівці розпочалася задовго до 2014 року і проходила в ритмі повсякденної селянської роботи. Ніхто й не помітив, як були перейменовані вулиці, як в 2006 році у центрі Зорівки замість пам’ятника Леніну з’явився фонтан, як за підтримки  В.Лисенка з’явилися українські церкви. Після початку війни на Сході України, Василь Григорович  щороку надавав допомогу технікою, коштами, продуктами і речами нашим захисникам, не припиняючи іншу благодійну діяльність.

Василь Григорович Лисенко був Людиною з великої літери. Він соромився сказаних про нього гарних слів, не любив, коли його хвалили, уникав публічності. Робив, як вважав, те, що й мав робити.

Повага і довіра громади привели його на ниву громадсько-політичної діяльності. Він був депутатом Золотоніської районної ради трьох скликань, очолював комісію з питань бюджету, фінансів і цін й комунальної власності, а потім – з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, природокористування та благоустрою. Послідовно відстоював інтереси села, не ухиляючись дискусій і не обходячи «гострих кутів».

Трагічна смерть осиротила родину, колектив господарства, Зорівську громаду, район і всю Черкащину. Життєвої енергії Василя Григоровича, його підтримки та мудрого слова не вистачатиме нині багатьом з нас.

Людське життя… Довге чи коротке  воно – завжди сповнене змісту.  Життя Василя Григоровича Лисенка було наповнене спорідненою працею. Саме ця повнота життя допомогла йому реалізувати свій внутрішній потенціал Людини та Лідера. 

Смерть не  владна над нами, доки залишається пам’ять, а її Василь Григорович залишив по собі добру і світлу. Нехай небеса воздадуть Василю Григоровичу за все, що він зробив на цьому світі, а щедро засіяні зерна добра, ще довго проростатимуть в душі тих, хто був поруч і їх нащадках.

 

Повернутись